Климатические изменения

Світ програє боротьбу кліматичним змінам. Але не полишає надії

23 вересня 2019 року в Нью-Йорку відбудеться Кліматичний саміт ООН за участю світових лідерів, членів урядів, фінансистів, представників бізнесу та громадських діячів. Цей захід – можливість продемонструвати безпрецедентно узгоджені дії, аби побороти глобальне потепління і пом’якшити наслідки кліматичних змін. Особливо з оглядом на стримані результати перемовин на Кліматичній конференції ООН у польському Катовіце, що відбувся наприкінці минулого року. Тим часом заклики науковців і активістів до негайного посилення заходів на захист клімату на планеті стають дедалі голоснішими.

Cвоїм баченням подій із Responsible Future поділилась Олена Балбекова, аспірант Пекінського університету (Китай), експерт з питань зміни клімату та альтернативної енергетики…

План порятунку планети

Катовіцька конференція певним чином розчарувала світову спільноту. Адже на ній не вдалося досягти результату, що демонстрував би рішучу або більш конкретну відповідь на кліматичні загрози сьогодення. Вона, як зазначила мережа  Climate Action Network in Europe, «не спромоглася забезпечити чіткі зобов’язання з посилення кліматичних внесків країн до 2020 року». Більш оптимістичні медіа, серед яких – і Guardian, написали, що захід «залишив надію». Польща, як господиня конференції, вважає результат історичним успіхом.

Елена Балбекова
Олена Балбекова, аспірант Пекінського університету (Китай), експерт з питань зміни клімату та альтернативної енергетики

Зустрічі у Польщі передував довгоочікуваний звіт Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату, в якому наголошено на нагальній необхідності обмежити глобальне потепління до 1,5°C. Технічно це можливо. Проте сьогодні ми «демонструємо» 3,5°C і більше. Тобто світ відхиляється від цілей Паризької угоди і наближається до межі, коли наслідки потепління для людей і екосистем будуть невідворотні та катастрофічні. Значення мають кожні 0,5°C. І єдиний варіант для безпечного майбутнього кожного з нас і для планети в цілому – безальтернативне стримання потепління через насамперед зменшення викидів парникових газів і швидке запровадження нізковуглецевих технологій. Так, завдання не з легких.  Отже до Катовіце більшість учасників приїхали з мандатом та баченням необхідності транслювати звіт МГЕЗК у свої зобов’язання. Втім деякі країни, серед яких – Росія, Саудівська Аравія, Кувейт та США, не «підтримали» звіт. Це викликало роздратування у чуттєвих до наслідків зміни клімату країн і змусило відкласти рішення.

Проблема одна, інтереси різні

Конференція в Катовіце кардинально не змінила динаміку перемовин країн за інтересами. Усі вони мають власні цілі та позиції, обумовлені ідеологіями та турботою за власні економіки та громадян. З більш ніж 200 представників можна було побачити різноманітні коаліції – з країн розвинутих і тих, що розвиваються, а також поодиноких учасників. Фокусування виключно на національних інтересах створювало штучну дистанцію між перемовниками, додаючи складнощів для деяких країн у визнані спільності проблеми.

Наприклад, давнішньою проблемою є тлумачення принципів та зобов’язань за Рамковою конвенцією ООН зі зміни клімату. Впливова «парасолькова» група розвинених країн вбачає економічну ефективність як основний критерій у боротьбі зі зміною клімату. Тим часом країни, що розвиваються, вважають головними критеріями справедливість, вартість адаптації та трансфер технологій. Отже для них було принциповим забезпечити в Катовіце «спільну, але диференційовану відповідальність». Окрім того, африканські країни приїхали з наміром наполягати на вступі в дію Дохійської поправки разом із очікуваннями забезпечення належного фінансування кліматичних проектів. Ці розбіжності також не сприяли досягненню швидких та легких домовленостей.

Домовляймось! Інакше не впізнаємо світ

Утім, слід виділити кілька важливих результатів COP24. Зокрема, ухвалено Книгу правил. Процес перемовин за нею був чи не складнішим, аніж перемовини за самою Паризькою угодою. Сторони не могли дійти згоди за понад 3000 положеннями, у т.ч. добровільних ринкових механізмів і стандартів кліматичного фінансової звітності – вони так і залишились неузгодженими. Щодо інших питань, то Книга правил зафіксувала необхідність оновлення національних визначених внесків країнами до 2020 року, а також низку питань щодо звітності країн щодо їх викидів, внесків до кліматичних фондів та інших видів фінансування тощо.

Також ухвалено гнучке формулювання, що змушує країни використовувати оновленні рекомендації МГЕЗК з обліку парникових викидів. Окрім тих країн, які з певних причин не можуть цього зробити і можуть використовувати національні методики обліку. Думки розходяться, чи вирішує таке формулювання проблему прозорості та довіри серед країн щодо їх кліматичних амбіцій.

Країни також визначилися, як саме та з якою періодичністю мають звітувати за своїми кліматичними зусиллями. Зокрема, має розкриватись така інформація: звітування викидів, прогрес щодо виконання кліматичних зобов’язань, надані або отримані кліматичні фінанси тощо. Фінальна версія рішення застосовує єдиний набір правил до країн всіх рівнів розвитку, за виключенням для країн, яким потрібна гнучкість у звітуванні. Звітування викидів повинно здійснюватись за кожні два роки. Спільний формат таблиць буде розроблено та запроваджено у 2024 році.

До того ж, країни домовились, що кожні 5 років збираються і переглядають прогрес у досягненні довгострокових цілей Паризької угоди. Перший аналіз «домашніх робот» має відбутись у 2023 році.

Окрім вищезазначених ключових пунктів, були й інші. Зокрема, моніторинг Паризької угоди має відбуватись через експертний комплаєнс комітету і бути «допоміжним за своєю природою», а «не змагальницьким, не каральним». Комітет зможе проводити розслідування щодо країн, які не дотримувались чи не виконали взяті кліматичні зобов’язання.

Одним із документів, запропонованих до підписання в Катовіце, була «Сілезька декларація». Свої підписи під нею поставили представники тільки 50 країн, тобто тільки чверть усіх присутніх. На жаль, декларація була одним із найцікавіших документів, який закликав до «справедливого енергетичного переходу» через необхідність вирішення проблеми вивільнення працівників внаслідок закриття вугільних шахт та спільного пошуку рішень працевлаштування робочої сили. Тобто, мала сприяти тому, щоб закриття шахт не призвело до значного зростання безробіття серед вивільнених робітників вугільних компаній.

Ліси за клімат

Під керівництвом польської сторони також було ухвалено декларацію «Ліси за клімат», яка відзначила важливу роль лісів в імплементації цілей Паризької угоди. Хоча деякі громадські активісти висловлювали побоювання, що таким чином Польща сподівається використовувати вуглецеві компенсації від посадки лісів для відстрочки імплементації зусиль зі зменшення викидів.

Час пересісти на електрокар

Польща спільно з Великобританією ухвалили декларацію щодо низьковуглецевого транспорту, до якої приєдналися 38 країн та 1200 компаній. Вони закликають до співпраці і відновленні зусиль для повсюдного застосування електромобілів або інших електричних транспортних засобів. Йдеться про так звану «e-mobility revolution».

Високі амбіції країн

Позитивним акордом конференції стала заява країн з «коаліції із високими амбіціями» про підвищення ними своїх амбіцій до 2020 року і ще більших кліматичних зобов’язань, запровадження стратегій низьковуглецевого розвитку та більш активних короткострокових дій. Зокрема, з боку Великобританії, Німеччини, Франції і інших країн ЄС, а також Аргентини, Мексики та Канади.  До речі, Індія, Канада, Україна та Ямайка заявили про своє бажання покращити свої кліматичні зобов’язання протягом вже цього року.

Кліматичні фінанси

На думку видання BusinessGreen, питання кліматичних фінансів давно вже зачіпає ринки приватних фінансів. Вартість зелених технологій, що знижується, означає збільшення кількості cleantech проектів та їх рентабельність у більшій кількості країн без необхідності додаткового субсидіювання. Проте інтерес приватних фінансів до можливостей кліматичного фінансування ставить нелегкі питання перед перемовниками. Наприклад, як враховувати приватні кошти в допомозі від розвитнутих країн – виділені на кліматичні проекти країнам, що розвиваються.

Кліматичне фінансування було і залишається дуже чуттєвим питанням для країн, що розвиваються. Паризька угода говорить, що відповідне фінансування повинно бути доступне з 2025 року та перевищить $100 млрд. на рік. Кілька розвинутих країн оголосили про свої внески вже в Катовіце: Німеччина – €70 млн до Адаптаційного фонду, а Франція, Швеція, Італія та ЄС підвищили загальну суму зборів до €129 млн. Німеччина також внесла €1.5 млрд до Зеленого кліматичного фонду.

Окрім того, Світовий Банк оголосив про інвестиційну кліматичну програму в розмірі $200 млрд на 2021-2025 роки. Половина грошей надійде безпосередньо від банку, друга половина – з інших фондів банку та мобілізованого приватного капіталу.

Такі банки, як ING, BBVA, BNP Paribas, Société Générale and Standard Chartered, взяли зобов’язання на себе щодо «кліматичного узгодження» своїх кредитних портфелів і подальшого спрямування на реалізацію цілей Паризької угоди, зокрема,  стримання глобального потепління до 2°C.

Чого чекати від 2019 року?

2019 рік – критичний рік. «Останній шанс» для міжнародної спільноти вжити ефективних заходів у боротьбі з кліматичними змінами. Саме так заявила нещодавно голова Генеральної асамблеї ООН Марія Еспіноза, оголошуючи «дорожню карту» ООН до Кліматичного саміту, який відбудеться у вересні 2019 року. Термін досягнення Цілей сталого розвитку ООН, визначених до 2030 року, невпинно спливає. Втім, дві третини цих цілей мають відношення до клімату та навколишнього середовища. Отже необхідне п’ятикратне збільшення зобов’язань країнами Паризької угоди щодо викидів парникових газів.

30 червня цього року під час підготовки до нью-йоркського саміту відбудеться «інвентаризація» в Абу-Дабі, за ним у липні – Політичний форум високого рівня під егідою Економічної та Соціальної Ради, де буде розглянуто прогрес у досягненні Цілі 13 сталого розвитку  «Боротьба з кліматичними змінами та пом’якшення наслідків». Також на кінець вересня заплановано перший політичний форум з питань клімату на високому рівні, що проходитиме під егідою Генеральної асамблеї ООН.

«Якщо ви хочете йти швидко, йдіть самі. Якщо ви хочете йти далеко, йдіть разом», – завершила свій виступ прислів’ям Марія Еспіноза.

Україні також потрібно рухатися неухильно разом із усім світом до досягнення Цілей сталого розвитку та не губитись на власному шляху енергетичного переходу та сталого економічного розвитку.

Ціль 13. Боротьба з кліматичними змінами та пом’якшення наслідків

Photo by Unsplash