9 квітня 2026 року в Національній філармонії України в рамках проєкту «Звільнена музика», який ініційований ГО «Responsible Future» відбувся концерт під назвою «Польовий і Польова». Історія однієї талановитої родини, де батько — геніальний український композитор, репресований радянським режимом, твори якого не грались півстоліття, і донька — відома українська композиторка нового покоління, твори якої грають по всьому світу.
Звільнена музика
Проєкт «Звільнена музика України» покликана відкрити для сучасної України її справжню музичну пам’ять — повернути голоси композиторів, чию творчість було знищено, заборонено або забуто, і відновити повагу до власної культурної спадщини.
Вікторія Зубенко, культорологиня, голова громадської організації «Центр культурних ініціатив «Відповідальне майбутнє» / Responsible Future
Мета проєкту — сформувати єдиний культурний меседж, що поєднує дослідження, аналітику та творчі інтерпретації у цілісну програму популяризації забутої української музики.
Валерій Польовий
Валерій Петрович Польовий (справжнє прізвище — Могила; 3 червня 1927, Одеса — 2 травня 1986, Київ) — український композитор, педагог і музичний редактор, учень Бориса Лятошинського.
Народився у мистецькій родині: батько був співаком Українського народного хору імені Григорія Верьовки, мати працювала акторкою і режисеркою. Творчість стала невід’ємною частиною родинної традиції, яку продовжили його рідні — зокрема донька, композиторка Вікторія Польова, одна з провідних постатей сучасної української музики.
У 1950 році Валерія Польового було заарештовано за сфабрикованим обвинуваченням і разом із братом заслано до Казахстану, де він провів чотири роки. Попри тяжкі умови, композитор не припиняв творити, занотовуючи музику на підручних матеріалах, зокрема на аркушах із цементних мішків. Цей досвід став визначальним для його подальшої долі та довгий час впливав на сприйняття його творчості.
Після повернення до Києва і реабілітації Польовий працював викладачем, музичним редактором і консультантом Спілки композиторів України. Його творча спадщина охоплює симфонічну, камерну та вокальну музику, а також твори для народних інструментів. Серед найважливіших — «Реквієм» пам’яті Івана Хоменка, симфонічна поема «Пісня», Українська сюїта №1, Концерт для двох скрипок з оркестром.
Заповіт Валерія Польового: «Я сподіваюся, що мій рід не пересічеться і буде продовжувати свій шлях по землі. Я сподіваюся, що він дасть суспільству, народу, Батьківщині, світу людей достойних, творчих і працелюбних, гуманних і високоморальних, мужніх і впертих у досягненні своєї мети…».
Його творча лінія продовжується у спадку доньки, Вікторії Польової, чия музика розвиває й переосмислює родинну традицію в контексті контексті сучасного українського мистецтва.
Вікторія Польова
Вікторія Польова народилася в Києві 11 вересня 1962 року в родині музикантів. Її батько — композитор Валерій Польовий (1927–1986). Навчалася у Івана Карабиця та Левка Колодуба в Київській консерваторії, де згодом викладала у 1990–2005 роках.
Ранні твори композиторки відзначені авангардною та полістилістичною естетикою, однак із кінця 1990-х років її музика дедалі більше звертається до духовних тем і набуває рис так званого «сакрального мінімалізму».
Її твори виконуються провідними музикантами світу та звучать у найвідоміших концертних залах, зокрема у Берлінській філармонії, Карнеґі-холі, Barbican Hall і Royal Festival Hall. Серед виконавців її музики — Гідон Кремер, Джойс ДіДонато, Володимир Юровський, Оксана Линів, Кері-Лінн Вілсон та інші.
Вікторія Польова, композиторка, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка
Серед знакових творів — Симфонія №4 «Дзвін» для віолончелі з оркестром (замовлення Лондонського філармонічного оркестру), а також «Bucha. Lacrimosa», яка відкривала концерти Ukrainian Freedom Orchestra у світовому турі 2024 року. Її записи видає Naxos, а партитури — провідні європейські видавництва.
Польова про батька: «…Я тужу за ним. Хотіла б поговорити дуже. І музикою розмовляю з ним…».
Програма:
І відділ
Валерій Польовий – Струнний квартет № 2 (Національний ансамбль солістів «Київська камерата»
Валерій Польовий – Концерт для двох скрипок та камерного оркестру
ІІ відділ
Вікторія Польова – «Blessed sadness»/ «Осяяна печаль» для двох скрипок і струнних
Вікторія Польова – Missa brevis, присвята батькові
📸 Іван Деркач