Фонендоскоп

ООН учасникам Давосу: медицина не повинна бути привілеєм для багатіїв

1% світового населення – мільярдери, і вони мають доступ до новітніх технологій у галузі охорони здоров’я. Водночас майже половина жителів Землі не може отримати елементарної медичної допомоги. В ООН закликають представників урядів, які зібралися нині в Давосі, включити в перелік пріоритетів фінансування охорони здоров’я та забезпечити всім громадянам право на здоров’я.

Організація ЮНЕЙДС, яка координує боротьбу з ВІЛ та СНІД, нагадує, що майже 100 мільйонів людей живуть в умовах крайньої бідності через витрати на медичне обслуговування. А 980 мільйонів – майже 12% світового населення – змушені витрачати на лікування щонайменше 10% сімейного бюджету. У багатьох країнах люди взагалі не можуть дозволити собі необхідну медичну допомогу, адже вона їм не по кишені.

«Люди, які живуть у бідності, не можуть реалізувати своє право на здоров’я, а ті, хто намагається вирватися зі злиднів, наштовхуються на перешкоди у вигляді невиправдано високої вартості медичного обслуговування, – зазначає Виконавчий директор ЮНЕЙДС Вінні Б’яніма, яку цитують у Службі новин ООН. – Найбагатші жителі планети користуються новітніми досягненнями науки, а бідним важко отримати навіть саму елементарну медичну допомогу».

За її словами, найважливіший інструмент скорочення такої нерівності – це державне фінансування охорони здоров’я. Здебільшого державні витрати на охорону здоров’я не відповідають потребам або скорочуються. Натомість вона наводить як приклад Таїланд, який зробив свій вибір і держава забезпечує послугами охорони здоров’я всіх без винятку жителів країни. Як результат – дитяча смертність в Таїланді скоротилася до 9,1 випадку на 100 000 народжених дітей. Для порівняння, в США, де дохід на душу населення в 10 разів вище, ніж у Таїланді, показник смертності дітей до п’яти років становить 6 на 100 000.

Ще один приклад – Південна Африка, де у 2000 році на антиретровірусної терапії перебували лише 90 осіб, а сьогодні лікування від ВІЛ отримують більше п’яти мільйонів. Серед країн із надійними державними системами охорони здоров’я – Канада, Казахстан, Португалія і Франція. Втім у багатьох країнах із високим ВВП витрати на медицину «абсолютно неадекватні».

Ще один негативний фактор, який заважає вкладати кошти в охорону здоров’я – ухиляння компаній від податків. Наприклад, за даними Конференції ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), внаслідок різноманітних хитрощів, що дозволяють уникати сплати податків, країни, що розвиваються щорічно втрачають від 150 до 500 мільярдів доларів. Якби ці кошти спрямували на охорону здоров’я, то в країнах із низьким і середнім доходом витрати на медицину могли б подвоїтися та навіть потроїтися.

«Великі компанії повинні платити свою частку податків, захищати права працівників, так само оплачувати працю і забезпечувати безпечні умови праці, особливо для жінок», – впевнена Вінні Б’яніма.

Ціль 3. Забезпечення здорового способу життя та сприяння благополуччю для всіх у будь-якому віці