У Києві під час щорічного фестивалю високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage громадською організацією «Відповідальне майбутнє» розпочато дослідницько-культурний проєкт «Звільнена музика», присвячений репресованим українським композиторам.
Ідея проєкту належить культорологині, голові громадської організації «Центр культурних ініціатив «Відповідальне майбутнє» / Responsible Future Вікторії Зубенко.
«Звільнена музика» – довготривалий дослідницько-культурний проєкт, який поєднує аналітичну роботу, творчу інтерпретацію та публічну презентацію. Його мета – повернути до публічного простору музичну спадщину українських композиторів, репресованих як царським, так і радянським режимами.
Проєкт покликаний створити єдиний меседж для осмислення тогочасних втрат у сфері музики – подібно до того, як «розстріляне відродження» стало символом трагічної долі української літератури.
На фестивалі Bouquet Kyiv Stage проєкт «Звільнена музика України» було представлено у форматі великого симфонічного концерту з творів Барвінського, Сениці і Шиповича у виконанні Liatoshynskyi Capella Orchestra Національного будинку музики, піаністки Анни Хмари, під орудою диригентки Катерини Ніколенко.
Трагічна доля спіткала не лише постать Василя Барвінського, а й його музику – більшість творів композитора було знищено радянськими репресивними органами. На щастя, клавір Фортепіанного концерту (1917-1937) вдалося врятувати: після тривалих пошуків його виявив піаніст Роман Савицький в Аргентині. Рукопис зберігся в архіві українського католицького священника, капелана, композитора й диригента отця Северина Сапруна. Символічно, що це відкриття сталося 1993 року — у 30-ту річницю смерті Барвінського.
Після передачі копії клавіру до Львова, а також частини оркестрових голосів, партитура концерту була реконструйована Яремою Якуб’яком. У такій редакції твір вже неодноразово виконувався.
У програмі також уперше за понад сто років прозвучала Перша симфонія Павла Сениці (1905–1907) – один із найперших масштабних симфонічних творів, написаних композитором, що чітко усвідомлював свою українську ідентичність. Цей об’ємний, але ще студентський твір було виконано лише одного разу – понад століття тому. У симфонії Сениця запропонував власне бачення того, якою має бути професійна українська музика: самобутньою, поза загальноєвропейськими штампами, з питомим національним звучанням. І в цій спробі він досяг вражаючої переконливості.
Завершила програму Сюїта з музики до мультфільму «Жук в зоопарку» (1936) Костянтина Шиповича – одного з найменш знаних сьогодні українських композиторів. Уже в шістнадцять років Шипович заявив про себе як сміливий новатор і авангардист, що прагнув відтворити у музиці ритм індустріальної доби, динаміку машини та юнацький ентузіазм. Його кар’єру перервали репресії: композитора було заарештовано за хибним доносом, і він помер у віці 35 років від наслідків ув’язнення.
Мультфільм «Жук в зоопарку» вважається одним із перших зразків української анімації. Нині він втрачений, проте збережена музика до нього передає характерний дух 1930-х і свідчить про вражаючий потенціал української анімаційної культури того часу.
фото: Андрій Оліфіренко